Вітаємо на офіційному сайті Закарпатського обласного центру з гідрометеорології

Ужгород – одне із старовинних міст України, його формування почалося із городища на Замковій горі, та перших поселень навкруги нього. Згадки про це городище, фортецю Унг (Унгоградус) досить часто зустрічались в стародавніх письменах. Про укріплення Унг було відомо ще римським завойовникам. Перші відомості про Ужгород відносяться до ІХ століття. Угорський літописець Кезеі, писар короля Владислава ІУ, в хроніці, яка датується 80-ми роками ХІІІ століття, відмічав, що укріплення Унгвар існувало ще в 872 році. Фортеця Унгвар була резиденцією князівства білих хорватів –предків закарпатських українців. В ІХ-ХІ століттях, білі хорвати, наряду з іншими східно-слов’янськими племенами, були об’єднані в одну державу-Київську Русь. З середини ХІ століття Ужгород, разом з частиною Закарпатської України, захватили угорські феодали. З середини ХУІ століття і до 1918 року, місто Ужгород входило в склад Австрії (з 1867 року - Авcтро-Угорщини). З 1919 року Ужгород став адміністративним центром, так названої Підкарпатської Русі. Закарпатська Україна 29 червня 1945 року ввійшла в склад УРСР, а з січня 1946 року, Ужгород став центром Закарпатської області. В 1945 році, в м. Ужгород було відкрито перший вищий навчальний заклад - Ужгородський державний університет. В Ужгороді розташовані відділ інституту ядерної фізики, відділ інституту соціальних та економічних проблем закордонних країн, філіал Одеського науково-дослідного інституту курортології, Закарпатський драматичний театр, обласна філармонія. В стінах старинної Ужгородської фортеці знаходиться Закарпатський державний краєзнавчий музей, відкритий у 1947 році. Тут же розміщено Закарпатський художній музей (1948 рік). На Замковій горі, відомій за першими поселеннями ще в ІХ столітті, в 1970 році споруджено Закарпатський музей старинної народної архітектури та побуту селян Закарпаття. Музей знаходиться під відкритим небом. На південно-західній околиці м. Ужгорода розташована авіаметеорологічна станція Ужгород, і зовсім недалеко від центру міста (15 хв. пішої ходи), на чудовій набережній мальовничої річки Уж, де щовесни зацвітають рожево-білим трояндовим квітом знамениті японські сакури та каштани - в красивій, сучасній будівлі розташований Закарпатський обласний центр з гідрометеорології, наряду з Басейновим управлінням водних ресурсів річки Тиса (колишній облводгосп). За назвою річки Уж і виникла назви старинного міста - Ужгород, що розташований на живописних її берегах, у підніжжя південно-західного схилу Вигорлат-Гутинського хребта.

Перші метеорологічні спостереження в м. Ужгород розпочались майже 150 років тому назад, у далекому 1872 році. Продовжувались вони, з перервами, до 1938 року. Метеостанція працювала по програмі ІІ розряду і входила до австро-угорської гідрометеорологічної мережі. Метеостанція знаходилась в 4 км на схід, від нинішньої метеостанції. Матеріали спостережень за тиском, вологістю і температурою повітря друкувались в угорських щорічниках, але на жаль, матеріали спостережень за довоєнний період, в Закарпатті не збереглися. Новий етап в організації метеорологічних станцій та гідрологічних постів у Закарпатті розпочався після закінчення Великої Вітчизняної війни. У важкі повоєнні роки, першочерговим завдання Гідрометкому України було, в першу чергу, відновити метеорологічні спостереження, на раніше діючих метеостанціях та гідрологічних постах. Вже у 1945-46 роках, запрацювали в області метеостанції в м. Берегове, м. Рахів, м. Хуст, смт. Великий Березний, с. Н.Студений Міжгірського району, в 1949 році – в с. Н.Ворота, Воловецького району. З серпня 1945 року запрацювала авіаметеорологічна станція (цивільна), в м. Ужгород. Останньою, в липні 1968 року була відкрита високогірна, важкодоступна сніголавинна станція Плай (Воловець). У 1945 році (листопад-грудень) було організовано гідрометеорологічне бюро (ГМБ), а в 1946 році - створена гідрологічна станція. Начальником гідрологічної станції був призначений товариш Козлов. В грудні 1955 року до гідрометбюро було приєднано гідрологічну станцію, і з Москви було направлено нового керівника - Смирнова Олексія Сергійовича. В кінці 60-их років гідрометбюро було перейменовано в Закарпатське гідрометбюро УГМС УССР, в складі якого створено гідрологічну та агрометеорологічну групи. У 1962 році – гідрометбюро Закарпаття очолив Савинков. Дружина Савинкова працювала також в гідрометбюро на посаді агрометеоролога, а у 1964 році було призначено начальником Моклюка Олексія Трофимович, аж до призначення старшого інженера-гідролога Данилюка Михайла Михайловича у січні 1973 року начальником Закарпатського гідрометбюро. Данилюк М.М., закінчив Чернівецький університет і був направлений на роботу в Закарпаття взимку 1961 року на посаду інженера-гідролога. Данилюк М.М., пропрацював на посаді начальника, спочатку Закарпатського гідрометбюро, потім, на його основі, створеного Закарпатського обласного центру з гідрометеорології, 37 років! Всі ці роки він вміло, спокійно і мудро керував гідрометслужбою Закарпаття. На жаль, він раптово пішов з життя, 12 травня 2010 року. Михайло Михайлович Данилюк був чесним та відповідальним керівником, добре знав особливості і специфіку роботи ЦГМ та його підрозділів. За тривалі і плідні роки праці в гідрометслужбі Закарпаття, за високі досягнення в роботі по міжнародному співробітництву на прикордонних водах, був нагороджений орденом "Дружба народів". Отримав нагороду «Почесний знак працівника гідрометслужби України», неодноразово нагороджувався Почесними грамотами Держгідромету, а в 2009 році був нагороджений Почесною грамотою МНС України. В період катастрофічних паводків в області (листопад 1992 і 1998 років, березень 2001 року, липень 2008 року), як керівник та постійний член комісії з питань надзвичайних ситуацій, при обласній державній адміністрації, Михайло Михайлович Данилюк взяв на себе велику відповідальність та особисто забезпечував, в цей складний час, організацію чіткої роботи всіх підрозділів ЦГМ, цілодобово вів постійний контроль за забезпеченням та доведенням оперативної та штормової гідрометінформації, прогнозів розвитку паводків, до усіх гілок влади та МНС, постійно проводив аналізи, уточнював прогностичну інформацію, надавав узагальнення надзвичайно складних паводкових ситуацій в області. При катастрофічних паводках, від чіткості та правильності переданої гідрометеорологічної інформації залежав прогноз розвитку паводку, а від останнього - вчасне спасіння майна та людей, що знаходились в зоні затоплення. Після закінчення паводку, забезпечував, в найкоротші строки, відновлення та безперервну роботу пошкоджених та зруйнованих паводками гідрологічних постів в області. Хвилювався, коли не вистачало коштів для виконання першочергових робіт, шукав можливість і шляхи їх виконання, але такі можливості і такі шляхи, в останні роки, з’являлись все менше і менше….. Постійні недофінансування не давали можливості працювати на повну силу, а із-за низької заробітної платні звільнялись спеціалісти і фахівці, і це боляче віддавалось в серці у людини, яка постійно відчувала свою відповідальність за виконання всіх напрямків робіт на гідрометеорологічній мережі Закарпаття. Михайло Михайлович Данилюк віддав роботі в гідрометслужбі піввіку - більше 50 років (50 років, 8 місяців) - це яскравий приклад його повної відданості цій роботі. Таких фахівців в гідрометслужбі Закарпаття залишилось дуже мало, можна нарахувати не більше десятка чоловік з 209 за штатом. В гідрометслужбі не буває легкої роботи, зате вона цікава, бо тісно пов’язана з навколишнім природним середовищем. Тим, хто любить, цінить і береже природу, вона припала до душі. Тут працюють тільки ентузіасти, які дуже люблять і цінують цю нелегку, але дуже цікаву за своєю специфікою роботу. Данилюк М.М. був одним із них. Не нажив, за роки роботи, ні хоромів, ні грошових або майнових запасів. Зате віддав себе з лихвою для того, щоб гідрометслужба Закарпаття була міцною, монолітною, щоб працювали в ній відповідальні, щирі і доброзичливі люди.

Наразі, Закарпатський обласний центр з гідрометеорології очолює Манівчук Василь Миколайович, який після закінчення у 1999 році Київського національного університету імені Тараса Шевченка розпочав свій трудовий шлях на посаді інженера-гідролога відділу гідрології та гідрологічного прогнозування Закарпатського ЦГМ. У 2005 році Манівчук В.М. був призначений на посаду заступника начальника ЦГМ а у 2010 році на посаду начальника гідрометеорологічної служби Закарпаття.

Протягом всієї повоєнної історії в обов’язки гідрометеорологічної служби Закарпаття входило адміністративне та методичне керівництво метеорологічними станціями та гідрологічними постами, контроль за матеріалами спостережень, організація нових станцій та постів, інспекція мережі та обслуговування народного господарства. В грудні 1988 року Закарпатське гідрометбюро було перейменовано в Закарпатський обласний центр з гідрометеорології, який працював на самостійному балансі, і назва якого збережена до цього часу. Протягом тривалих років існування Закарпатського гідрометбюро виконувався великий об’єм гідрометеорологічних та організаторських робіт. Зокрема, було побудовано метеостанції Берегово, Рахів, Закарпатська В, Н.Ворота, Н.Студений, Плай та цілий ряд гідротехнічних споруд на гідрологічних постах області (гідрометричні містки, установки ГР-64 та ГР-70, будки самописців рівнів води, геодезичні репера, гідрологічні рейки та палі, підхідні східці та підпірні стінки. Протягом всього періоду діяльності Закарпатський ЦГМ розширював сфери обслуговування населення, органів влади та народно-господарських організацій. Створено нові важливі оперативні відділи та сектори,основні з яких: відділ прогнозування погодних умов та гідрометеорологічного забезпечення, відділ гідрологічного прогнозування,на авіаметеорологічній станції Ужгород – відділи метеорологічних спостережень та аналізу, відділ метеорологічних прогнозів. Весь об’єм гідрометеорологічних робіт ЦГМ майже повністю комп’ютеризовано, фахівці і спеціалісти працюють з сучасними програмними продуктами. Прогнозування погодних умов та паводків відбувається за допомогою сучасних моделей прогнозування, які за підтримки держави та міжнародних фондів систематично удосконалюються.

Керівники гідрометеорологічної служби Закарпаття:

з 1946 по 1955 - Козлов

з 1955 по 1962 - Смирнов

з 1962 по 1964 - Савинков

з 1964 по 1973 - Моклюк

з 1973 по 2010 - Данилюк

з 2010 по тепер - Манівчук